Наше духовне сходження
Витяги з розмови на семінарі в Чьянчьяно-Терме, Італія, 16 лютого 1991 року
Днями я читала книжки про те, як це робилося, досягнення самореалізації, пізнання свого Духу, і як ці люди страждали.
Перш за все від них вимагалося заперечувати, ігнорувати, засуджувати своє тіло. Якщо ж тіло вимагає комфорту, їм казали спершу спати на килимі, не на ліжку. І все ще цього замало; з килиму ви перебираєтесь на підстилку – але і це ще не все. Потім ви скоріше за все перебираєтеся на Матір Землю, спите на землі. І якщо тіло все ще не в порядку, ви починаєте спати на камені. Та до Гімалаїв все ж іще далеко, адже Шіва перебуває на горі Кайлаш. Тож ви ідете до Гімалаїв і спите прямо на кризі. Це було мінімальною умовою.
Далі вважається, що люди люблять смачну їжу, вам хочеться мати вишукані страви, ви багато їсте і все чудово; тож для початку ви відмовляєтеся від усього, що любите, від усього. Італійці в такому разі не змогли б їсти пасту. Потім вони відмовлялися від цього. Проте і цього не достатньо. Далі ви починаєте їсти страви, які є дуже гіркими. Як то в системі Дзен вони дають вам їсти щось типу хініну, проте сильніше в 108 разів, повністю гірке – або ж повністю солодке. Аби перевірити вашого язика.
Але ж іще є шлунок. Тож якщо ви їсте забагато, вам треба поститися один день. Цього недостатньо. Тож треба поститися сім днів. А далі – сорок днів. Тобто в місяці всього тридцять днів, якщо ж поститися сорок – вам кінець. Ось як вам треба здійснювати покаяння задля Нірвани. Коли такі справи, то ви отримуєте Нірвану посмертно, розумієте, від вас нічого не залишається, самі кістки хіба що, і ці кості отримують свою Нірвану. В кінці кінців настає смерть, тож вам кінець і настає Нірвана, жодних сумнівів.

Далі ви не можете жити в будинку, адже будинок – це комфорт. Ви відмовляєтеся від дружини, дітей, від усього. Ви щось на себе чіпляєте, якусь тканину, та йдете жебракувати. Та й з цими накидками все ще проблема, бо ви до них прив’язані. Тож ви йдете в Гімалаї, де вас ніхто не побачить, знімаєте одяг і залишаєтеся в цьому лютому холоді, здригаючись всім тілом. Ось тоді ви отримуєте Нірвану. Таким от чином ви отримуєте Її. Всі ці умови створювалися, аби спершу зруйнувати потреби вашого тіла. Ви кажете своєму тілу: «Ні, нічого не треба: краще працювати над своєю Нірваною!»
Отож ваш розум більше не може заперечувати це. Отже важливо, особливо для людей Заходу, відкрити ваші серця, бо це іде від серця, а не від розуму.
Наступним було зламати ваш розум, що вимагає чуттєвих насолод. Припустимо, вам чогось дуже сильно хочеться, тож ви просто відмовляєтеся, відмовляєтеся від цього. Що б вам не казав ваш розум, ви просто кажете «ні, ні, ні». Санскритом ця шлока звучить так: "Ян неті неті вачане, нігамо вача" – яку ви повторюєте, промовляючи "неті, неті": "Ні, не це, не це, не це, не це".
І далі ви можете обговорювати – тільки обговорювати, так, – Нірвану. До того часу ви навіть не гідні того, аби говорити про Неї. Коли я прочитала цю книгу, то сказала: «Баба, я здаюся. Це вже занадто».
В Сахаджа Йозі все навпаки, як ніби в будівлі йшло спочатку верхів’я, а потім основа. Відкриття Сахасрари – це перше, що було досягнуто.
І далі в світлі Сахасрари ви маєте дивитися на себе і бачити себе самого. Поступово, краще за все через інтроспекцію, через вібрації, треба побачити чому: чому я хочу цього? Чому моя увага направляється на мій комфорт, на їжу, родину, дітей, коли мені треба осягнути найвище? Тож ви починаєте інтроспектувати себе. Далі на своїх вібраціях ви взнаєте, що з вами щось негаразд. І тоді ви не намагаєтесь дивитися на інших, що з ними не так, ви починаєте дивитися на себе; адже це ваше власне сходження.
В давні часи всі ці речі досягалися самостійно. Якщо одна людина ставала на шлях Нірвани, вона йшло до «екант», тобто до безлюдного місця, трималася осторонь людей, уникала їх, нічим не займалася, а тільки лиш своїм сходженням, самопізнанням, тільки для себе самої. Це не було для інших людей.
Далі цей добродій ставав чимось унікальним. Він ні до кого не говорив, ні з ким не зустрічався, і сидів собі на віддаленій горі. Хто б не захотів з ним побачитися – він жбурляв у них камінням або ж казав на них жахливі речі, і ніколи ні з ким не зустрічався.
Але Сахаджа Йога не є такою. Сахаджа Йога – це сходження всього цілого. Такого типу одиничні досягнення ні до чого не приводили. Безперечно, святі намагалися говорити з людьми, говорити про самореалізацію, Бога, праведність, систему цінностей; але й до них ставилися як до чогось дивного, їм завдавали турбот, над ними знущалися.
На рівні індивідуального розвитку, вони не могли зробити нічого для інших, окрім як розмовляти про це, говорити про це, допоки не прийде Сахаджа Йога. Навіть говорити про це заборонялося. До ХХ століття в Індії ніхто не говорив про це людям публічно. Все було написане санскритом, надзвичайно складні книги санскритом були доступні тим небагатьом, хто претендував на це знання. Це роз’яснювалося дуже невеликій кількості людей, буквально одиницям. Але в реалізації було відмовлено.

Тож вчитель мав лише одного учня, і все зводилося до індивідуального сходження, індивідуальної роботи над собою. Такого учня ізолювали від інших, його тримали в секреті, працюючи над ним; і цей учень міг тільки співати, писати вірші, міг говорити про це, описувати радість, яку він відчував, але не мав права давати реалізацію будь-кому, до того ж він не знав, як це робити.
Тож тепер ви бачите, як далеко ви пішли. Ви отримали реалізацію, практично ні від чого не відмовляючись. Ви можете працювати набагато масштабніше: ви маєте можливість давати реалізацію іншим. Ви володієте всіма тонкими знаннями щодо Сахаджа Йоги …
... Як от, наприклад, Шанкарачарья написав чудовий трактат, що має назву «Вівека Чудамані», де він описав, що є Бог і тому подібні речі; а слово «вівека» означає свідомість та усвідомлення, тож всі ці речі він описав досить грунтовно. Проте була одна жахлива особа, його звали Сарма, і він почав сперечатися з Шанкрачарьєю, і останній не витримав. Він сказав: «Нема сенсу сперечатися з ними».
Тож він просто написав «Саундарья Лахарі». Цей твір – ніщо інше, як збірник мантр, які уславлюють Матір. Він сказав: "Якщо я пізнав Матір, чому б мені не величати Її? Нічого не працює – то який же сенс щось пояснювати людям? Це дурість, як вони можуть зрозуміти?" Він усвідомив, що "в цих людей немає здатності, чутливості аби зрозуміти те, що знаю я".

Це є справжнім знанням – знати, що є Бог. А якщо Бог існує, тоді як ви можете піддавати щось сумніву, аналізувати будь-що? Це – Бог, Господь Всемогутній, який все знає, робить все у світі і всім насолоджується.
Це те, що можна назвати «гньяна», це є знання, істинне знання, чисте знання. Це не є знання про чакри, про вібрації чи Кундаліні, це – знання про Бога Всемогутнього. А знання Господа Всемогутнього не є ментальним.
Вкотре кажу я вам: це знання бере початок у вашому серці та йде до вашого мозку, це щось таке, що виростає з вашого досвіду відчуття радості та вкриває ваш мозок. Отож ваш розум більше не може заперечувати це.
До прикладу, коли у вас є матір, ваша матуся, ви знаєте її любов. Але це не можна пояснити, це іде від серця і ви кажете: "Ні, це моя матір, вона б не вчинила так. Я дуже добре знаю її". Знання про вашу матір, яка породила вас на світ; звичайно, вона може бути не ідеальною і таке інше. Але знання про Господа, що Він є любов, що він є Істина, що Він знає все, просто стає невід’ємною частиною вашого єства, повністю – і це момент, коли, можна сказати, настає Нірвана.
Отже це важливо, особливо для людей Заходу: відкрийте ваші серця, бо це іде від серця, а не від розуму.