Студентські роки
Боротьба за свободу
Опівночі 15 серпня 1947 року мільйони вітали свободу своєї країни. Міста та села по всій Індії піднімали трикольоровий прапор.
"Я бачила, як спускали прапор Великобританії, і Я бачила, як піднімався прапор Індії. Це був момент, поза межами мого розуміння", згадувала Шрі Матаджі. "Важко описати Свої почуття у той момент — відчуття, що правда якимось чином перемогла неправду. Справедливість зайняла своє законне місце, витіснивши несправедливість."
Після років британського панування боротьба за незалежність нарешті принесла плоди, завдяки хоробрості та жертві незліченних громадян. "Скільки людей жертвували собою, скільки мучеників було", - казала Вона.
Жертва Її родини почалася, коли Шрі Матаджі було лише вісім років, коли Її батьки потрапили до в'язниці за участь у боротьбі за свободу. У такому юному віці Вона взяла на Себе відповідальність за турботу про Своїх молодших братів і сестер. Вимушено виїхавши з комфортного будинку, родина змушена була вести спартанський спосіб життя, живучи в маленьких хижках, спати на підлозі та іноді перебиватися без їжі. "Відчуття, що все, що роблять наші батьки, - заради свободи нашої країни, настільки окриляло... що ми навіть ніколи не думали про маленькі зручності, про які просять діти", - згадувала Шрі Матаджі.
Під час навчання у християнському медичному коледжі у Лахорі Шрі Матаджі стала лідером молоді, активно залучаючись до руху «Геть з Індії» Махатми Ганді 1942 року.[1] Її часто арештовували, навіть катували, але це не вплинуло на Її рішучість брати участь у боротьбі за свободу Індії.
В цей період Вона зустріла наляканого індійського чоловіка, який радив їй утриматися від участі у акції "Геть з Індії!", оскільки це дуже небезпечно для такої молодої жінки, як Вона. Чоловік казав Їй залишатися вдома та бути з матір'ю, але Її батько не хотів чути цього. "Мій батько підійшов до Мене", — згадувала Шрі Матаджі. "Він сказав: 'Не слухай цього старого Джонні. Як він сміє говорити Тобі всі ці нісенітниці? Я так сильно пишаюся Тобою. Сподіваюся, всі мої діти стануть такими, як Ти'".
Зрештою Індія стала вільною, хоча політика британців "розділяй і владарюй" мала свої наслідки, породивши три окремі країни — Індію, Пакистан і Бангладеш. Під час хаосу, що наступив після отримання незалежності, і незважаючи на небезпеку для власного життя, Шрі Матаджі відчинила Свій дім для мусульманської родини, яка шукала притулку. Вона ніколи не дискримінувала нікого, незалежно від їхньої релігії чи походження, і завжди підтримувала об'єднання.