Митці повинні піднімати суспільство до своїх стандартів смаку, а не опускатися до дешевих запитів публіки, поступаючись таким чином своєю свободою.

Це можна зробити, звернувшись до освітніх і соціальних інституцій просвітленими митцями. Через статті в журналах і газетах можна поширювати ідеї таких митців. За допомогою театральних вистав, фільмів і радіопередач можна виховувати в людях розуміння справжнього мистецтва. Таким чином можна підтримувати гідність мистецтва.

Вступаючи в контакт з широкою публікою через ці товариства, соціальне "я" митця розвиватиметься в більш гостру і чутливу форму. Воно реагуватиме на найменші коливання в нації, на найменший дисбаланс у суспільстві.

Якщо він побачить прокажену людину на вулиці, його серце пройметься таким співчуттям, що через своє мистецтво він зможе створити атмосферу, в якій соціальні працівники, лікарі, науковці та люди, відповідальні за державу, будуть змушені замислитися над вирішенням проблеми прокази.

Якщо митець вважає своїх співвітчизників непатріотичними або ж боягузами, він може через інших людей пробудити в них глибоку повагу (до Батьківщини) у їх свідомості. У цьому полягає мотиваційна сила митця.

Вони - найпрекрасніші квіти творіння, найсолодші мрії Творця, найкращі представники людства. Можливо, вони навіть не здогадуються, як їх люблять, як їх цінують, шанують і як за ними слідують їх шанувальники...