Шляхетний спадок
Нащадки династії Шаліваханів
Рівно о дванадцятій годині дня весняного рівнодення, 21 березня 1923 року, в місті Чхіндвара, що у географічному центрі Індії, народилася Нірмала Сальве. Шляхетні якості її пращурів можна було побачити в характері Нірмали з раннього дитинства.
Її бабуся, Сахубай Сальве, проявила сміливі та доброчесні якості, які супроводжували сімейну династію протягом століть. У 1883 році, перебуваючи на пізньому терміні вагітності, Сахубай втратила свого чоловіка за трагічних обставин. Були загрози від його родичів (які не терпіли того, що він і його родина були християнами), вона забрала своїх чотирьох дітей і пізно вночі під мусонним дощем пішла з дому, коли найближча річка вийшла з берегів.
Сахубай та її дітям довелося відмовитися від життя в багатстві та розкоші та адаптуватися до життя з надзвичайною ощадливістю. Однак для Сахубай була важливою освіта її дітей, і вона прищепила їм дух самопожертви та відданості. Вони продовжували навчатися при світлі вуличних ліхтарів, коли вдома не було гасу.
Прасад Рао, наймолодший, був особливо блискучим студентом і отримував стипендії протягом усієї своєї академічної кар'єри. Він вивчав право та приєднався до відомої фірми в місті Чхіндвара. Незабаром він одружився, але, на жаль, овдовів у віці 37 років, маючи п'ятьох дітей. Хоч і неохоче, але врешті-решт родичі вмовили його одружитися знову, дбаючи про благополуччя дітей.
Його нареченою була молода жінка з Нагпуру на ім'я Корнелія Каруна Джадхав, перша жінка в Індії, яка отримала диплом з відзнакою з математики. Вона також вивчала санскрит і була дуже добре обізнана з давньою індійською культурою. Оскільки вона була дуже освіченою, її батькові було важко знайти для неї партнера з таким самим, якщо не вищим рівнем освіти.
Через спільних друзів Прасад Рао надіслав Корнелії та її батькові пропозицію руки та серця. Корнелії було нелегко прийняти рішення, чи приймати цю пропозицію вдівця з п'ятьма дітьми. Однак вона була вражена його розумом і вірою в Бога, а також відчула глибоке співчуття до його дітей, які залишилися без матері в ранньому віці. Вони одружилися 21 червня 1920 року.
Вони були тими, хто започаткував династію Шаліваханів, насправді вони називали себе Сатвахан, що означає сім ваханів (транспортних засобів). Вони уособлювали сім ваханів семи чакр. Це дивовижно, наскільки це Сахадж.
Прасад Рао і Корнелія поділяли глибоку любов до своєї країни та її великих духовних традицій і цінностей. У 1925 році їхній доньці Нірмалі було лише два роки, коли вони вперше зустрілися з Махатмою Ганді, і ця зустріч справила на них величезний вплив. Вони визнали і поділяли його бачення звільнення Індії, яке досягнуте шляхом ненасильницької боротьби.
Незважаючи на те, що Прасад Рао отримав титул від британців і що вони були християнами (що означало багато привілеїв за часів британського правління), він і його дружина без вагань приєдналися до руху, чітко заявляючи про свою позицію - навіть спалюючи свій одяг іноземного виробництва на площі Нагпура. Через свою участь у боротьбі за свободу вони обидва кілька разів потрапляли до в'язниці, і вони взяли за сімейне правило, що ніхто не повинен проливати за ними сльози. Свобода Індії була найважливішою цінністю, а самопожертва - правилом, а не винятком.
Оскільки батьки часто були у від'їзді або у в'язниці, Шрі Матаджі взяла на себе ведення домашнього господарства, щоб її старші брати і сестри могли безперервно продовжувати навчання. На той час їй було вісім років.
Через кілька років Шрі Матаджі стала достатньо дорослою, щоб приєднатися до боротьби за свободу, заохочуючи інших студентів робити те саме. Вона теж була ув'язнена й її навіть катували британці. Але її дух не був ослаблений цим досвідом. Протягом усього свого життя вона продовжувала втілювати вічні цінності своїх шляхетних пращурів: мужність, самопожертву та співчуття.
