Атма (Дух)
Наше вічне "Я"
На дуже ранній стадії розвитку людського плоду Атма (санскритське слово, що означає наш вічний Дух) вперше потрапляє в серце плоду, яке починає пульсувати. Біологічно наше серце розвивається біля голови ембріона в кардіогенній ділянці, а пізніше, в процесі розвитку нашого тіла, переміщується до грудної клітки. Атма перебуває в серці як мовчазний глядач нашого життя й приходить в нашу свідомість лише через самореалізацію. Він є відображенням споконвічної сутності всередині нас. Він не еволюціонує, а радше є метою нашої еволюції, або, можна сказати, еволюції людської свідомості в досягненні стану Духа.
У той час, коли західна філософія базується на індивідуалізмі й розвитку особистості чи его, східна філософія пов'язана з колективізмом і намагається повернути особистість всередину нашого колективного буття, всепроникаючого Духа.
Шрі Матаджі описує, як перерізання пуповини при народженні спричиняє відокремлення нашої свідомості від абсолютної божественної свідомості в тонкому каналі Сушумна. На грубому рівні це відокремлення відповідає розриву між сонячним сплетінням та блукаючим нервом парасимпатичної нервової системи. Це явище було названо в багатьох стародавніх писаннях, наприклад, як Войд в системі дзен і Майя (ілюзія) в індуїзмі. Пізніше, в дитинстві, коли наші обмежені людські ототожнення, що символізують его та суперего, роздуваються, як повітряні кулі, які охоплюють ліву й праву півкулі мозку, що відповідають (нервовим) закінченням лівої та правої симпатичних нервових систем, вони повністю огортають нашу свідомість як окрему сутність, і свідомість "я" (Ахам) переважає.
У процесі самореалізації, коли Кундаліні піднімається до серця, вона просвітлює Атму, і ми починаємо відчувати вроджену якість Атми, чисту радість існування. Коли Кундаліні піднімається далі до Сахасрара чакри, найвищого енергетичного центру, розташованого в області тім'яної кістки голови, наш індивідуальний Атма з'єднується зі всепроникаючою вселенською силою, і ми занурюємося в блаженство буття в єдності з собою і силою, яка пронизує всесвіт. Навіть натяк на цю радість (яку ми можемо відчути, коли лише кілька ниточок Кундаліні піднімаються над нашими головами) може бути путівником на нашому духовному шляху. Відчувши цю радість, ми не захочемо її втратити й автоматично утримуватимемося від упереджень і поведінки, які шкодять її підтримці та зростанню. Отже, в Сахаджа Йозі дуже мало правил і немає догм як таких.
Аді Шанкарачарья, один з відомих духовних майстрів Індії, описує цей абсолютний стан усвідомлення колективної сутності, що відображається у нашому серці як вічне блаженство, в прекрасних віршах "Атма Шатакам"
"Manobuddhyahamkar. Chittani Na Aham
Я не є ні інтелектом, ні розумом, ні увагою, ні его
Na cha Shrotr. Jihve, Na cha ghraan Netreghraan Netre
Я не є ні органами слуху, ні смаку, ні нюху, ні зору
Na cha vyom. Bhumir Na Tejo Na Vayu
Я не є ні Небом, ні Землею, ні Вогнем, ні Повітрям
Chidanand. Rupah., Shivo.ham, Shivo.ham
Я - вічне блаженство і свідомість, я є Шива, я є Шива"